Виховна година: Ввічливим бути не важко!!!
Виховна година: Доброта і
скромність - цінні моральні якості
Мета: Узагальнити
уявлення учнів про моральні категорії — доброту і скромність. Розвивати
уявлення про достоїнства людини, цінність
яких визнана в суспільстві, розвивати мотивацію до
аналізу чужих вчинків і самоаналізу.
Хід заходу
I. Організація класу.
II. Оголошення теми і мети
класної години
ТАТОВА ПОРАДА
Хлопчина вбіг із
двору в хату, До тата голосно гука:
— А я провідав у
лікарні Свого найкращого дружка.
Тож правда, тату,
я — чутливий І маю серце золоте?
Замисливсь тато
на хвилину І так сказав йому на те:
— Коли тебе в
тяжку годину Людина виручить з біди, —
Про це добро, аж
поки віку, Ти, синку, пам'ятай завжди.
Коли ж людині
щиросердно Ти сам зробив добро колись, —
Про це забудь аж
поки віку, Мовчи й нікому не хвались!
· Як
ви думаєте, чому так відповів тато своєму синові?
·
Якою повинна бути людина?
(Учні
називають якості людини, записують на дошці, пояснюють значення цих чеснот).
Добра, чесна,
ввічлива, скромна, щира, уважна, культурна, привітна, чемна.
— Сьогодні ми спробуємо розкрити такі поняття,
як «добра людина», «скромна людина».
III. Опрацювання матеріалу.
1. Знайомство з оповіданням Ю. Ярмиша
«Апельсин і сонце».
На лужку біля
моря хтось кинув зернятко апельсина. Зернятку сподобалося на новому місці. Там
було тепло, вогко. Із зернятка стало рости маленьке деревце. А потім на деревці
виріс Апельсин. І ось що з цього вийшло.
Навколо зеленіла
лише маленька ввічлива травичка, яка вклонялася навіть легенькому вітерцеві, та
якісь незграбні кущики. А Апельсин був гарний, жовтий, круглий.
—Я зовсім як
Сонце, — подумав Апельсин, — ну, чисто, як Сонце. З усього видно — ми брати.
Недарма Сонце так світить мені. І Апельсин страшенно запишався. Він навіть вже
не вітався з травичкою і кущиками. А тільки від ранку до вечора нахвалявся, що
', він, як Сонце, а може й кращий.
— Мені, Апельсинові, нічого ховати д вночі свою
красу, як Сонцю.
Якось на лужку
з'явилася Людина.
— Дивись-но,
апельсин виріс, — здивувалася вона й зірвала Апельсин.
Людина віднесла
його додому й кинула в ящик. Там вже лежало чимало інших апельсинів. І ніхто
тепер не міг знайти нашого знайомого. Навколо було стільки плодів — і більших,
і кращих за нього.
А людина, яка
з'їла потім цей Апельсин, сказала, що він був страшенно кислий.
· Як поводився Апельсин?
· До чого призводять зарозумілість і
хвастощі?
2. Робота з прислів'ями.
Хто любить лише
себе — того люди не люблять.
Хто скромніший,
той розумніший.
Зазнайство з ніг
зіб'є, скромність на ноги поставить.
3. Моральні задачі.
Одна дівчинка
написала до газети:
«Про мою подругу
всі сусіди говорять: «Яка вона добра, весела!». А про мене ніхто цього не
говорить. Це мене ображає. Адже я теж бажаю всім добра, дорослим допомагаю».
Що б ви могли
порадити дівчинці?
Як їй добитись,
щоб всі знали, що вона теж добра?
(Скромна людина
ніколи не хвалиться своїми добрими вчинками і здійснює їх за внутрішнім
бажанням, вона не вимагає до себе особливого ставлення).
4. Моральні ситуації.
І. Закінчилися уроки. На шкільний двір
вийшли учні 4 класу і побачили, що у малого першокласника старший хлопець
відбирає м'яч. Малюк міцно тримав м'яч і не віддавав. Тоді хлопець став його
бити...
— Як вчинили
учні:
1). Покликали на
допомогу чергового вчителя?
2). Виручили з
біди першокласника своїми силами?
3). Звернулися за
допомогою до перехожих?
ІІ.
Казка «Колосок»
Виріс вищим
колосок, Тому й загордився, На братів своїх малих Навіть не дивився.
Ті, наповнені
зерном, Хилять вниз голівки, А порожньому одно: Пнеться вгору тільки.
Запам'ятайте,
будь ласка, що я — це особовий займенник. Не слід часто повторювати «я —
розумник», «я — роботяга», «молодець» тощо. Краще зачекати, коли про тебе
скажуть інші. А щоб люди могли казати про вас тільки добре, користуйтеся «Словничком
ввічливої людини».
(Діти зачитують ланцюжком слова зі словничка).
Самохвали
Йшов Івась до
школи, Де гудуть, мов бджоли, Хлопці та
дівчатка, Україненятка.
Підійшла до нього
Леся бистронога. Струнко в позу стала, Продекламувала:
Може, хто такий
колись Колосок зустріне Ви скажіть йому тоді Ввічливо і просто:
Щоб зерном він
похваливсь, А не тільки зростом!Що ви можете сказати про ці колоски?
Як би могла
закінчитися ця розповідь?
5. Роздуми над розповіддю «Для чого Саші
сила?».
Цієї осені Саша
подорослішав на рік і вирішив попросити
тренера записати його в «атлети». Для хоробрості і друзів з собою взяв.
— Ну що з вами
робити? — сказав Валерій Анатолійович.
Він розказав
хлопчикам про будову людського організму, які навантаження шкідливі і які
корисні. Але головне — він дозволив їм тренуватися поруч з богатирями, яких
знають всі хлопці.
Саша побоювався,
що буде «на побігеньках» у дорослих хлопців. Але скоро його побоювання
розсіялися.
«Допомогти?» —
питає хто-небудь із них, коли Саша з однолітками возиться біля снаряда. І
обов'язково допомагають. Хвалитися силою — нижче їхньої гідності.
Одного разу
побачив Саша, як розізлився на його друга Костика Едик Смірнов. «От по шиї
отримає» — подумав Саша. А Едик і пальцем Костика не зачепив. Сильні в бійку
не лізуть. Вони можуть тільки захищати.
Саша з друзями
тренування не пропускають. Твердо вирішили стати сильними. А вже добрими і
справедливими — це само собою розуміється. В повній відповідності з правилами
сильних.
Який висновок
можна зробити з цієї розповіді?
Чи вихвалялися
старші своєю силою?
Сподобалася вам
розповідь?
IV. Підсумок класної години.
Моральні правила
«Я — людина серед людей».
Цінують не за
словами, а за ділом.
Потрібно завжди
бути скромним, не вихвалятися, не
зазнаватися, не
обіцяти того, чого ти не можеш.
Не будь хвальком!
Не вихваляйся своїми успіхами, знаннями, речами.
Допоміг
товаришеві — не підкреслюй цього, нікому не хвалися.
Старайся робити
добро скромно, непомітно.
В назві цих
моральних правил вжито одне маленьке чарівне слово. Знайдіть і назвіть його.
(Я)
Правильно казала
Нам бабуся наша: «Сама себе хвалить Лиш гречана каша».
Ці, можливо, діти
Дуже мудрі. Може. Та себе хвалити Самим
не пригоже.
Вам ще краще
буде, Як хоч раз на рік Вас похвалять люди, А не ваш язик.
В будень і на свято
Ми таких стрічали. В нас їх є багато. Звуть їх — самохвали.
Немає коментарів:
Дописати коментар